Шо Галка вам розкаже про Черкаський книжковий фестиваль. Ну, добре, що хоч шось шевелиться, рухається і намагається в нашому місті. Канєшно, трохи гамірно, музичка не в тєму, книжкові розкладки, схожі на прилавки для кросвордів, штовханина… Тіпічний ринок. Проте. Гості приїхали поважні, ані на грамульку (прастігоспаді) не зазнані, майстер-класи цікаві, лекції теж. Даже якесь видання там влаштувало книжковий марафон, тому тих поважних гостєй тягали туди-сюди, але шо поробиш – піар, а піар – то важно. Та і нічьо, пробігтися між розкиданими локаціями фесту до камєри і назад – не так уже і далеко й важко. Бачила я там і громадських діячів, і активістів, і викладачів, і студенти втіхаря шепталися, що замість пар оце на три дні щастя їм привалило, і журналістів набігло багато, і бомонд місцевий раз через раз заглядав. Вопшем, порожньо не було. Народ книги скуповував, як дурний, потім мірялися в кого більший, ой, більше. Десь колись організатори казали, що Черкаси – біла...