Нотатки на полях

Відьмацький романіст Анджей Сарковський каже, що він нічим не завдячує іграм, проте автор «Метро 2033» Дмитро Глуховський вважає, що ігри зробили їх обох. Серії фантастичних (звісно, доволі різних) романів «Відьмак» та «Метро» поділяють спільну східноєвропейську культурну спадщину, а також успішну подорож з м'якої політурки на наші екрани — вже як телесеріали, відеоігри і, у перспективі, кінофільми. Проте письменники, що стоять за ними, не могли би бути більш різними, ніж є.

Шо Галка вам розкаже про Черкаський книжковий фестиваль. Ну, добре, що хоч шось шевелиться, рухається і намагається в нашому місті. Канєшно, трохи гамірно, музичка не в тєму, книжкові розкладки, схожі на прилавки для кросвордів, штовханина… Тіпічний ринок. Проте. Гості приїхали поважні, ані на грамульку (прастігоспаді) не зазнані, майстер-класи цікаві, лекції теж. Даже якесь видання там влаштувало книжковий марафон, тому тих поважних гостєй тягали туди-сюди, але шо поробиш – піар, а піар – то важно. Та і нічьо, пробігтися між розкиданими локаціями фесту до камєри і назад – не так уже і далеко й важко.  Бачила я там і громадських діячів, і активістів, і викладачів, і студенти втіхаря шепталися, що замість пар оце на три дні щастя їм привалило, і журналістів набігло багато, і бомонд місцевий раз через раз заглядав. Вопшем, порожньо не було. Народ книги скуповував, як дурний, потім мірялися в кого більший, ой, більше. Десь колись організатори казали, що Черкаси – біла пля