Нотатки на полях

Я довго вибирав собі смартфон. Будучи обмежений в коштах я не хотів брати дешевий телефон з ніякими технічними характеристиками. А брати флагман в кредит було б дуже кучеряво. Від китайців відмовився через відсутність нормальної підтримки, локалізації, гарантії. Серед тих телефонів, на які зупинився мій погляд був LG L9. Але він мав кілька недоліків, які утримували мене від його купівлі. Потім випадково побачив оновлений L7 і захопився ним. Вибираючи між двома смартами від одного виробника я зупинився на більш новому пристрої, але з меншим екраном. Цей екран, правда, не раз мене і засмучував розмірами ). все таки 4.3 для мене малувато як виявилося і якби тоді продавався вже оновлений L9, то вже було б складніше вибирати. Також довелося купувати білий девайс і раджу це робити іншим бажаючим - чорний має глянцеве покриття і збирає відбитки, подряпини тощо. Але давайте по порядку.

Онук прийшов провідати діда. Став старий його про справи розпитувати, але внук був неговіркий. - Ти виглядаєш втомленим, немов прожив важке життя, - зауважив дід. - Ти правий, в моєму житті немає нічого доброго, - зітхнув онук. - Я приготував подарунок, щоб розвіяти твою смуток, - сказав дід. - Так поклав його в ящик секретера і забув, в який. Секретер у діда був старовинний, з безліччю дверей. - Не біда, я швидко його знайду, - посміхнувся онук і почав відкривати одну дверку за одною.Незабаром подарунок знайшовся, а під ним лежала записка: «У житті багато дверей, і за однією з них- подарунок долі. Мудрі кажуть: “Треба постукати в сім дверей, щоб одна відкрилася” ».

Я старый пират и не знаю слов любви!  Но когда я впервые встретил Вас, донна Роза,  я почувствовал себя утомленным путником,  который на склоне жизненного пути…  узрел на озаренном солнцем поле…  нежную, донна Ррроза!!! Фиалку.  (В сторону) Хорошо сказал?

У книги люди, наче бджоли в соти, Знесли духовний, чародійний мед. Сліпцеві очі ним потри, і в миг Побачить сонце й голубі висоти, Відчує мислі найстрімкіших літ. Збагне людські страждання і турботи, Поможе іншим темряву збороти, Рвучи з очей пов”язки чорних лент! Благословенна та ясна година, Коли Буквар до рук бере дитина, Коли читає „Кобзаря” юнак, Коли Франка „огромнії сонети” Підносять дух, коли говорять Гете,  Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак. Дмитро Павличко Навіяно дискусією в Facebook

 Коли ви досягаєте певного віку, то ваше життя стає лише безперервним процесом різних утрат. Дорогі для вас речі, одна за одною, як зубчики гребінця, вислизають з ваших рук. А натомість залишаються лише якісь підробки. Фізичні здібності, надії, мрії та ідеали, впевненість і розуміння або люди, яких ви любите, одні за одними покидають вас. Прощаються і йдуть або одного дня без попередження зникають. А коли пропадають, ви вже не спроможні повернути їх назад. І знайти їм заміну. Це досить прикро. Іноді так боляче, ніби вас ріжуть ножем. Кавана-сан, вам незабаром сповниться тридцять. Після того ваше життя вступить у період сутінків. Одним словом, ви старітимете. І тоді, напевне, почнете розуміти, що таке гостре відчуття  втрати. Здається я починаю згадувати, чим мені сподобався Муракамі  в "Погоні за вівцею".. Можливістю знайти цитати, які підкреслюють твій настрій, твій характер. Якщо хтось хоче прочитати, але не купував в паперовому вигляді - Чтиво . Купити в електронном