Нотатки на полях

П'ятниця - завжди маленьке свято, а коли п'ятниця - ще й День знань, то не святкувати такий визначний день просто гріх. Саме таким же грішним ділом ми з Рибалка Олександр вирішили затишно вдома поїсти суші від новоспеченого у нашому місті кафетерію Festival Sushi. Не вийшло. Ні затишку, ні смачності, ні, тим паче, свята. Принцип роботи цього кафетерію - суші за помірними цінами. Замовляти потрібно за телефоном, довго чекати і приходити за своїм замовленням самостійно. Ми зробили своє замовлення о 16-57 вечора. Два сети: "Філадельфія" та "Акційний". Час видачі - 21-00. Ціна 314 гривень. Це - з урахуванням набору із соусом. У зливу й на велосипеді на чітко зазначений оператором прийому замовлень час попрямував Олександр по наші суші. Приходить, а його немає. Хамство працівників вразило. Спочатку працівниця закладу без бейджика, не звертаючи уваги на відвідувачів, спиною до прилавку перевіряла чеки замовлень.  Коли врешті пані завершила цю справ

Передмова від СК: Коли отримав цей текст від Галки то я довго думав... Адже все таки маю маленьке відношення до Кіношоту.. З іншого боку, в свій час пообіцяв Галці, що її тексти будуть публікуватися без редагування і правок.. і всі.. Ось добре все подумався викладаю цей текст і пішов багато думати Давно Черкаська Галка не вилітала в люди. А тут як вилетіла, так аж приземлилася серед режисерів, кіноманів і просто звичайних черкаських гав. Черкасами гудів фестиваль кіно. Ну, як кіно, полукіно, я б сказала, бо ж крутили короткометражки. Ага, да, я тож спочатку прикола не зрозуміла. Проте. Виявляється в Че таке полюбляють, ба більше – таке полюбляють і в Україні, і за кордоном. Це підтверджують фільми, які безупинно крутили: то в музеї краєзнавчому, то в Долині троянд. Так ото відбувався, кажись уже вдруге, Черкаський «КіноШот». Воно і в назві – кіно і постріл. Тіпа стрєльнули, но бистрєнько.  Зібралися на фест, значить, одні слівки нашого міста. Та такі слівки, знаєте, які трішечк

«Майстерня Актуальної творчості» запрошує на екслюзивну виставу «Думки вголос». Автор та актор - Олег Телятник. Театральне дійство обіцяє затишну атмосферу та інтерактив із глядачем. Олег Телятник, учасник «Майстерні Актуальної Творчості» та автор вистави зауважує, що «Думки вголос» - це частково автобіографічна вистава, кожне слово просякнуте історією та особистими переживаннями. «Думки вголос» - то ніби сучасний блог, проте його потрібно не читати, а слухати і відчувати. Переглянути душевну та атмосферну виставу від Олега Тетятника можна вже цієї суботи, 20 травня, о 19-30. Місце зустрічі незмінне - Черкаський обласний краєзнавчий музей. Вартість квитка 50 грн. Детальніше – за телефоном (098) 403-39-67 і (063) 801-32-83. Прес-служба Майстерні Актуальної Творчості

Відьмацький романіст Анджей Сарковський каже, що він нічим не завдячує іграм, проте автор «Метро 2033» Дмитро Глуховський вважає, що ігри зробили їх обох. Серії фантастичних (звісно, доволі різних) романів «Відьмак» та «Метро» поділяють спільну східноєвропейську культурну спадщину, а також успішну подорож з м'якої політурки на наші екрани — вже як телесеріали, відеоігри і, у перспективі, кінофільми. Проте письменники, що стоять за ними, не могли би бути більш різними, ніж є.

Шо Галка вам розкаже про Черкаський книжковий фестиваль. Ну, добре, що хоч шось шевелиться, рухається і намагається в нашому місті. Канєшно, трохи гамірно, музичка не в тєму, книжкові розкладки, схожі на прилавки для кросвордів, штовханина… Тіпічний ринок. Проте. Гості приїхали поважні, ані на грамульку (прастігоспаді) не зазнані, майстер-класи цікаві, лекції теж. Даже якесь видання там влаштувало книжковий марафон, тому тих поважних гостєй тягали туди-сюди, але шо поробиш – піар, а піар – то важно. Та і нічьо, пробігтися між розкиданими локаціями фесту до камєри і назад – не так уже і далеко й важко.  Бачила я там і громадських діячів, і активістів, і викладачів, і студенти втіхаря шепталися, що замість пар оце на три дні щастя їм привалило, і журналістів набігло багато, і бомонд місцевий раз через раз заглядав. Вопшем, порожньо не було. Народ книги скуповував, як дурний, потім мірялися в кого більший, ой, більше. Десь колись організатори казали, що Черкаси – біла пля