П'ятниця - завжди маленьке свято, а коли п'ятниця - ще й День знань, то не святкувати такий визначний день просто гріх. Саме таким же грішним ділом ми з Рибалка Олександр вирішили затишно вдома поїсти суші від новоспеченого у нашому місті кафетерію Festival Sushi. Не вийшло. Ні затишку, ні смачності, ні, тим паче, свята.
У зливу й на велосипеді на чітко зазначений оператором прийому замовлень час попрямував Олександр по наші суші. Приходить, а його немає. Хамство працівників вразило.
Спочатку працівниця закладу без бейджика, не звертаючи уваги на відвідувачів, спиною до прилавку перевіряла чеки замовлень.
Коли врешті пані завершила цю справу, виявилося, що нашого замовлення немає. Відповідь: "Значить ви не замовляли, або зробили замовлення не у цьому місті".
Після довгих пошуків відсутнього чеку та десь записаного номеру телефону, довелося визнати - замовлення таки вони провтикали, якщо не сказати словом гіршим. "Ну нарешті хоч щось вгадали" - комент нарізувальнмка суші, коли врешті знайшли останні цифри номеру телефону замовника...
Потім, метушливо з інших замовлень нам таки зібрали два сети. Як виявилося згодом удома, не з усіх тих позицій, що вказані у меню. Найгірше чекало потім.
50 присмаків плісняви, пластмаси і невизначених смаків, відсутність риби у більшості позиціях, розплюшені в упаковці роли та ліліпутські розміри соєвого соусу за додаткові гроші. Насолодилися так, що попрямувало наше багастраждальне замовлення у смітник.
І, знаєте, як казала Ольга Фреймут "рекомендувати цей заклад ми не можемо". І шкода тут не грошей, настрою чи мокрого одягу, а шкода місто і його жителів. Адже на один заклад з хамами і неякісною їжею стало більше.
Коментарі
Дописати коментар