Я давно не читав Муракамі. Якщо бути чесним, то до цього я прочитав лише його "Погоню за вівцею", яка мене тоді дуже захопила. Кажучи чесно, на той момент я ще купував паперові книги. інші книги не читав по тій причині, що їх українською в Черкасах (в подальшому буде просто Че ) )було купити проблемно. а переклад дуже сподобався. На цю книгу я зупинив свій вибір через рекламу: бестселлер, перекладено українською раніше ніж англійською чи російською. Я навіть хотів купити ці книги, але їх в електронному вигляді ніде не було. На щастя.
Книги про двох людей, дві долі, два світи. Відносини в родинах, психологію, релігію.
Я почав читати її, так як говорилося про книгу, яка відсилає нас до "1984" Оруела, просякнуту детективним сюжетом. Ну що ж... детективний сюжет я не побачив в першій книзі. Точніше я побачив якісь його обриси, які продовжилися в наступних книгах. Хоча це можна сказати загалом про роман. він складається з обрисів жанрів, стилів. Нічого конкретного і всього трішки і багато. Читається книга важкувато. Немає того захоплення іноді хочеться її відкласти, але... щось тебе змушує дочитати до кінця. Якщо "Під куполом" Кінга я змушував себе дочитувати, то тут це була книга.
Вчитавшись в неї можна назбирати цитат, які підкреслять ваш настрій або ваші думки. І це її плюс. Мінусом стало її завершення. Останні 200 сторінок з 500 (тут я оперую форматом в моїй електронній читалці) я прочитав запоєм, але після завершення книги залишилася певна пустка недоговореності... незрозумілості. Закінчивши її вчора сьогодні вона мене ще не відпускає.
Переклад кожної книги є мистецтвом. На жаль не всі перекладачі ним володіють. В даній книзі є певні недоліки в перекладі - русизми, іноді недолугі конструкції речень. І все таки читати було приємно. Хотілося б попрохати "Фоліо" відноситися до перекладів більш серйозно.
А завершити хотілося б словами з книги:
Книги про двох людей, дві долі, два світи. Відносини в родинах, психологію, релігію.
Я почав читати її, так як говорилося про книгу, яка відсилає нас до "1984" Оруела, просякнуту детективним сюжетом. Ну що ж... детективний сюжет я не побачив в першій книзі. Точніше я побачив якісь його обриси, які продовжилися в наступних книгах. Хоча це можна сказати загалом про роман. він складається з обрисів жанрів, стилів. Нічого конкретного і всього трішки і багато. Читається книга важкувато. Немає того захоплення іноді хочеться її відкласти, але... щось тебе змушує дочитати до кінця. Якщо "Під куполом" Кінга я змушував себе дочитувати, то тут це була книга.
Вчитавшись в неї можна назбирати цитат, які підкреслять ваш настрій або ваші думки. І це її плюс. Мінусом стало її завершення. Останні 200 сторінок з 500 (тут я оперую форматом в моїй електронній читалці) я прочитав запоєм, але після завершення книги залишилася певна пустка недоговореності... незрозумілості. Закінчивши її вчора сьогодні вона мене ще не відпускає.
Переклад кожної книги є мистецтвом. На жаль не всі перекладачі ним володіють. В даній книзі є певні недоліки в перекладі - русизми, іноді недолугі конструкції речень. І все таки читати було приємно. Хотілося б попрохати "Фоліо" відноситися до перекладів більш серйозно.
А завершити хотілося б словами з книги:
Винагорода визначається працею, а не її результатами. Не хотілося б почути від вас заяви: «Віддайте гроші, оскільки бажаної інформації я не дістав». Прошу вас з цим погодитися.Важко сказати чи ці слова можна віднести до Муракамі, до Дзюби чи до "Фоліо". Книга - проект. Успішний проект судячи з усього. Прочитавши її не шкодуєш про витрачений час, але в той же момент - якщо ти її не прочитаєш, то нічого і не втратиш. Десь так. Кожен має вибирати сам.
Коментарі
Дописати коментар