"Стовп самодержавства, або 12 справ Івана Карповича Підіпригори"

Провокаційний роман, що гострою сатирою підриває стовпи самодержавства!

Початок ХХ століття. Київ — провінція Російської імперії. 12 справ агента царської охранки Івана Підіпригори — то не подвиги Геракла, а сам Ваня — не бездоганний Фандорін, але й на його будні припадають бомби!
Чорна магія, скарби Полуботка, попіл спалених «Кобзарів», валізи грошей і наркотики — з чим тільки не доведеться стикнутися Підіпригорі! І разом із ним до боротьби з розпустою в літературі стане юний Булгаков...
«Стовп самодержавства» — лауреат ІІІ премії «Коронації слова — 2011» — результат співавторства... на відстані! Кращий гумористичний твір року, роман-містифікація, роман-гра завдячує своїй появі всесвітній мережі Інтернет, яка об`єднала двох талановитих письменників попри відстань у 800 км. ІТ-шник Юрій Камаєв мешкає у Кременці, журналіст Владислав Івченко — у Сумах. Новачок у літературі та дипломант «Коронації слова—2009» — разом вони наважилися кинути виклик державності, як вона є, а заразом і російському монополісту детективно-пригодницького жанра Акуніну!
«Стовп самодержавства» — це великий український привіт Борису Акуніну!» Віктор Андрієнко, телеведучий

"Великий привіт Борису Акуніну", "український Фандорін" та інші епітети я зустрічав про цю книгу. Врешті решт трапилася нагода і я її прочитав. І... так, звичайно, я не помилився в очікуванні результату. На жаль. Чи не на жаль? Сказати важко, але спробувати можна.

Ложка дьогтю на початку - порівнювати автора з Метром (Акуніним) досить самовпевнено і амбітно. До книг про Ераста Фандоріна книга не дотягує як по стилістиці, так і по наповненню. Тому така от цеглинка летить в бік видавців, рецензентів та інших які дозволили собі таку от вільність і сподівання розкрутити книгу на таких от порівняннях.

Інші рецензенти намагалися порівняти головного героя із Швейком. Що також було досить невдалим ходом. Що б не говорили, але книга має такий собі чисто український шарм. Так, місцями вона доволі кумедна і не нагадує детектив, але все таки ним є ). Головний герой дуже сподобався, але  тут вже і до авторів є невеличкі претензії(?). Навіть не знаю як це назвати. Вони намагалися створити такого собі героя з народу, але в той же час  не дуже добре виписали мову тих часів (привіт Акуніну, який все таки більш детальний в таких дрібницях). Постійні асоціації з сучасними живими (діячами) в книзі посміхають. Та й в цілому книга створює позитивні емоції. Як не як, але детектив доволі гумористичний. 

Авторам хотілося б побажати все таки віднестися більш ретельніше до деталей життя, побуту та мови героїв того часу. А то періодичні переходи від літературної до псевдомови тих часів викликають стан певного невдоволення.

Інша цеглина вже полетить видавцям - продавати електронну копію за 28 грн назвати інакше ніж жлобство я не можу. Той же Акунін продається за 24 грн в Україні (нагадую, що мова йде про електронні книги). Але КСД давно відомо неадекватними цінами на контент. Хоча паперові книги мають доволі адекватні ціни.

Написавши все це я в роздумах чи радити книгу до читання чи ні.  І дати однозначну відповідь я не можу. Скоріше буде так - якщо трапиться до рук паперова книга - купуйте та читайте, а от за електронну віддавати майже 30 грн  я б не радив віддавати і тут вже можете пошукати на публічних бібліотеках. Ось так от...

PS. Давно нічого не писав про книги. Тепер знайшов трішки часу, трішки музики 

Caro Emerald під яку і писав ). В планах ще пару книг, які зміг прочитати.

Ну і пара скандинавських фільмів. Все таки там знімають доволі непогані детективи )