| Назва: | Сто років самотності |
| Автор: | Маркес Габриэль |
| Жанр: | проза |
| Опис: | Роман «Сто років самотності», повісті «Полковникові ніхто не пише», «Хроніка вбивства, про яке всі знали заздалегідь» — центральні твори славетного колумбійського письменника, лауреата Нобелівської премії Ґабріеля Ґарсії Маркеса. В його творах дивовижно переплітаються людські долі й суспільні проблеми, розгортається широка панорама латиноамериканського життя з його повсякденними клопотами, соціальними заворушеннями, диктатурами й безперервними революціями. Переклали з іспанської: Галина Вінграновська, Маргарита Жердинівська, Женев'єва Конєва, Лев Олевський, Петро Соколовський, Дмитро Стельмах, Віктор Шовкун |
Кілька раз намагався почати читати цей роман і всі ці кілька раз він мені "не йшов". Може тому, що не час, а може тому що переклад не сприймався. Але книга все таки чіпляла і я до неї намагався повернутися. І ось минулого року я знайшов книгу українською. Хоча спочатку я почав слухати влітку аудіокнигу, але від неї швидко відмовився на користь друrованої, але... але сісти читати я сів її лише в грудні. І читав більше місяця (((. Важкувато йшла історія роду Буендіа та містечка Маконда, я періодично забивав і по кілька днів не брав до рук (в період новорічних свят) але десь з тиждень тому я її таки дочитав.
З прозою письменників Латинської Америки я почав знайомитися ще зі школи - Капітани піску, Ґабріела, дитячі книги вже важко згадати чиї. Все було цікаво і мало певний шарм. І свій стиль, який різнить їх від письменників Європи та Америки (на мою думку). І ця книга таки зайняла своє почесне місце в моєму рейтингу.
Завершення книги мене трішки засмутило, я очікував не такий фінал (так, я не читав рецензій до книги до того як почати її читати) в той же час, десь на підсвідомості, щось таке відчувалося. Сумна доля родини, міста, країни. Місце про революційну діяльність Ауреліано Буендіа співпало з часом подій на Майдані. Важко назвати це знаком, але ... Але повернемося до книги. За романом йдуть повісті та оповідання. Деякі з них мені припали до смаку більше ніж сам роман. "Полковнику ніхто не пише" та "Щасливої дороги, сеньйоре президенте" зачепили щось в душі. Навіть зараз, попри певен час після завершення читання не можу сказати чим саме. Але цю повість і це оповідання я б порадив прочитати також.
А взагалі шкода, що ці книги знайти українською проблемно. Я от подумую почитати Маріо Варгаса Льйоса, але чи знайду його твори українською? Не знаю.. і, якщо говорити чесно, сумніваюся. Але при нагоді спробую почитати хоча б російською.. Але краще вчити іспанську :D
Коментарі
Дописати коментар