Видавець Нора-Друк
Рік 2013
Кількість сторінок 240
Автор Юрій Макаров
Мови українська
Опис: У романі За чверть десята Юрій Макаров розповідає як самотній викладач іноземних мов, поліглот і бонвіван, раптом помічає, що всі його машинальні й ненавмисні прокльони матеріалізуються з дивовижною буквальністю. Ця обставина, як і поява в його житті юної розкутої жінки, змушують головного героя роману проаналізувати своє минуле і спробувати підбити попередні підсумки життя. Дія відбувається у впізнаваних декораціях сучасної столиці України.
Читаючи опис книги може здатися, що черговий трилер, містика чи хоча б детектив. Але все це буде помилкою по відношенню до книги. І хоча вона має такий собі невеличкий такий відбиток всіх цих жанрів, але по суті це проза. Дуже якісна проза, та ще й написана хорошою мовою.
Все крутиться навколо головного героя. Будь що, що відбувається з ним зараз повертає його в спогади до його молодості. До часів "совка". Можна навіть сказати більше - книгу побудовано навколо цих "спалахів з минулого". Вони є тим, що змушує читати і читати її далі. Звичайно, що сучасність також грає свою роль, але відчуття того, що це банальна декорація для минулого не полишає до останньої сторінки.
Ну і як же обійтися без любовних ліній. Тут їх можна знайти кілька - молода студентка в сучасності і знову таки кохання з минулого. Все гармонійно, все хвилює.
Від сюжетної лінії не можна було б очікувати несподіванок, але одну несподіванку я таки отримав. Книга завершилася тоді, коли я сподівався ще й ще перегортати наступні сторінки. Це мене дуже засмутило.
Сюжет переповідати не буду. Його таки варто прочитати, але процитую трішки звідти цитат
Настя заснула швидко, але сон був неспокійний: вона смикалася, прицмокувала, коцала його колінками. А йому, навпаки, не хотілося спати. Ось воно яке, щастя: щоби тебе коцали колінками. Як у двадцять п’ять. Але в двадцять п’ять ти ще не здатен розуміти, що найбільше задоволення – не розважатися, а піклуватися про когось. Це приходить з часом.
Ось те, від чого він завжди казився: коли згадували про Україну [йдеться про новинний випуск BBC World News – прим.] – рідко траплялося таке, щоби не доводилося червоніти. От і зараз, будь ласочка, в першому ж сюжеті: наше чмо в Брюсселі, поруч із головою Єврокомісії. Миколою Павловичем аж пересмикнуло. От же ж, здавалося, ну що йому особисто зробив цей…гарант бісів? Чому так соромно? І Баррозу їхній, і ван Ромпей особливо – не такі вже вони красені, наш порівняно з ним – орел, виглядає чудово, бадьорий, вдягнений пристойно, усміхається, навіть про щось домовляється, тобто, схоже, знає, що робить… Припустімо, він не тягне на оксфордського професора, так там половина не тягне – тож чому за однієї його появи підступає нудота? Це не просто незручність, це ненависть.
Он навіть виділяю те, що зачепило, коли читав книгу.
Отже про книгу начебто все. Багатьом ця книга припаде до смаку. Багато хто буде невдоволений надто простим сюжетом. Але, на мою думку, її варто таки читати.
Ну і де купити чи взяти. Лінки на викачування давати не буду. При ціні в 15 грн за електронну версію є доволі демократичною ціною. Та й паперова начебто не кусається ціною.
Десь так...
Коментарі
Дописати коментар