Мова: українська
Обкладинка: палітурка (гибкий)
Сторінок: 608
Формат: 135x205 мм
Ілюстрації: кольорові та ч/б (вклейки)
Видавництво: «Клуб Сімейного Дозвілля»
Рік видання: 2014
ISBN: 978-966-14-7843-4
Опис:
В аеропорту Париж-Північ сталася трагедія — зазнав катастрофи літак, зібраний на українському заводі «Аронов». Після зіткнення зі снігоочисником, який, здається, раптово опинився на посадковій смузі, вижило лише четверо людей. На місце трагедії вирушає донька конструктора, який спроектував цей літак. Дівчина починає активно розслідувати справу. Але хтось дуже не хоче, щоб вона дізналася правду. Життя Діани та її близьких у небезпеці!
«Жорстоке небо» для мене — не просто новий трилер, а особливий, по-справжньому знаковий роман.
Макс вже став тим письменником, якого я традиційно читаю після виходу нової книги. Правда зазвичай це стається через певний період після виходу книги. З цією книгою в мене трапився виняток. І це при тому, що в мене було під питанням читати чи не читати її. Прочитав.
Тут мене не зустріло порівняння з Крайтоном на обгортці, чи десь в описові до книги чим грішили видавці по відношенню до інших книг. Це вже було приємністю, але власне далі про книгу.
Вже з самих перших сторінок вона почала приваблювати так, що хотілося читати і читати. На відміну від попередніх книг тут відчувалася певна любов автора до теми. І все це виливалося в сюжет, де хоч і трапляються технічні моменти, але не настільки складно описані, що б лізти у Вікіпедію, чи відкладаючи книгу лізти до гугла з питаннями. Хоча до завершення читання мене цікавило все ж який же, з біса, літак став прототипом "Аарона-44". Дякую автору, що в післямові він таки про це сказав ).
Характери головних героїв, їхні поведінки розписано доволі чудово, таке відчуття що ось вони, десь тут поряд з тобою живуть. А малий Данька то таки щось. Співчуваю батькам того малюка, з якого писався син Діани. Ба, навіть кіт Грубодупенко розписано як живого. Єдине питання де автор взяв цю кликуху коту і з кого він його списував. Правда до Діани виникли певні питання... після того, як Макс сказав, що консультував зі знайомими дівчатами, що б її описати. Але то вже таке.
Взагалі книга читається легко і це не заважаючи на те, що місцями трапляється забагато пояснень. Якщо порівнювати з попередніми книгами, то ця, на даний момент, є найкращою книгою Кідрука. Детектив, трилер, психологічні нюанси, елементи бойовика - все тут поєднується доволі гармонічно. А мова викладення легка для сприйняття. Також відсутності нерівності сюжету, з якими можна було зустрітися в попередніх книгах.
Є питання до транслітерації імен власних в книзі. Тут з цим виникає певна каша, що іноді важко зрозуміти що саме автор хоче сказати. Ті самі назви іноземних компаній можна бачити як кирилицею так і латинкою. І це викликає певні питання - невже не можна було спинитися на одному якомусь варіантові? А "Ильюшин" ??? Після попередніх написів українською я вже й цю назву читав українською. Тут таки не залік. Правда вже не знаю кому. Кідруку чи редакторам, які могли б звернути увагу на цей нюанс. Також, вже традиційно, я хочу зробити зауваження щодо картинок, які пачкою втулили на перші треті книги, замість рівномірно розподілити по книзі. Так.. Це мене, чомусь, дратує. Хоча на відміну від попередніх книг, то папір для картинок вже не виділяється від інших сторінок книги. Особливо не виділяється. Хоч в чомусь видавництво зробило приємність.
В цілому книга 5 балів. Я просто рекомендую її всім. Де купити паперову книгу я думаю всі зможуть знайти. Електронну можна купити на сайті видавництва за 30 грн. Правда здається мені, що ціна таки трішки завищена, але це вже моя приватна суб'єктивна думка.
PS Склероз замучив.. я зовсім забув про одну річ, яка мене посміхнула в книзі. Це був термін "жахливчик". Ну не сприйняв я його ))) "жахастик" вже ввійшов в мову доволі сильно і інше нічого не сприймається ))). Айм соррі як говориться ).
Коментарі
Дописати коментар