[books] Учень відьмака - Джозеф Ділейні

Тільки сьомий син сьомого сина може стати відьмаком. Але не кожний ним стає. Адже ремесло це доволі важке, небезпечне. Навчатися йому потрібно довго та старанно. Найнеприємніше - відьмаків хоч і поважають, але все таки намагаються обходити стороною. Відьмак приречений на самотність. Втім хтось же повинен оберігати землю від зла, втихомирювати нечисть та виганяти примар. Ось і доводиться юному Тому Уорду робити вибір, від якого буде залежати все його життя. Адже він не просто сьомий син сьомого сина.









Дана книга впала мені в око через те, що на всю рекламувався фільм. От і вирішив почитати про що ж буде фільм, так як йти в кінотеатр на нього не знав чи буду. Прочитав першу книгу... На фільм вирішив не йти.

Взагалі "Учень відьмака" то цикл із 6 книг і в той же час це назва першої книги. Точніше назва першої книги ДО виходу фільму. Тепер в Московії її переклали як "Сьомий син". Мабуть наступні книги будуть тепер перевидавати перед виходом фільмів на екрани, що б краще продавалися ). 

Загалом відчуття по першій книзі препаскудні. Особливо після трейлеру фільма читати про пригоди 12-и річного підлітка доволі.. хм.. Незвично. До речі, в фільмі йому явно під 20 мінімум. Так от повертаючись до книги - можливо і не взявся б її читати, якби додумався погуглити і з'ясувати, що то підліткове фентезі. Але читати почав до того і домучив книгу до кінця. Чому домучив? Тому, що той процес назвати повноцінним читанням було складно, але і кинути не міг просто так. Отже далі все таки про книгу.

Ділейні вирішив не заморочуватися з Всесвітом для своєї історії і взяв звичайнісіньку Англію десь після Середньовіччя. Таке хід викликав дуже багато питань в мене. Адже він поставив себе в дуже вузькі рамки в написанні історії. Відьми через це тут також дивні. Особливо дивує обов'язковий атрибут відьом - гостроносі черевички. Тобто навіть якщо ти приховуєш, що ти відьма, але такі черевички носити зобов'язана. Ну і інші такі середньовічні уявлення про відьом. Чого лише варте те, що відьми тут не вмирають повністю, а і після смерті живуть та їдять людей. Кожну книгу присвячено якомусь періоду життя юному героя, але в чотирьох книгах пройшло менше 2 років його життя. Тому читаючи це все така скептична посмішка була в мене присутня.

Ще згадав про нюанс, який в книзі мене дратував - це постійна згадка на початку книги про те, що головному герою прийде "полярна лисичка", але він таки переможе зло. Зло таки прийшло в 4-й книзі, тому мені ще більше цікаво, чому з ним він буде боротися ще дві книги. Адже попередні книги закінчувалися саме перемогою над якимось вже існуючим злом. 

Загалом книжки ці варто читати з поправкою на вік, на який орієнтується автор. Але читати можна. Що я і продемонстрував прочитавши 4 книги із 6. Може і прочитав би більше, але якось не довіряю любительським російськомовним перекладам. Тому або прочитаю пізніше, або... не прочитаю ). 

Начебто все. А, да.. Ще помітив, що після Кінга українською читати ці книги було вже не дуже комфортно. Видно тут або в автора проблема з викладенням історії, або перекладачу варто було б займатися чимось іншим.