Дія роману «Бог Світла» відбувається в далекому майбутньому, після загибелі людської цивілізації. Купка перших поселенців на планеті-колонії захопила контроль над досягненнями науки й техніки. Ці люди знайшли шлях до безсмертя, забезпечили собі необмежену владу на планеті й запанували над іншими людьми як боги індуського пантеону - Калі, богиня згуби і смерті; Крішна, бог пристрасті й хтивості, та ін. Однак бунтівний небожитель, Бог Світла (Будда) - повстав проти тоталітарного небесного ладу. Про все це читач дізнається, занурившись у магічний світ індуської культури й міфології, що розкривається засобами наукової фантастики і, переплітаючись з нею, надає сучасного філософського звучання творові та неповторного колориту його художній фактурі.
Один з тих небагатьох випадків, коли викладаю обкладинку російського видавництва, але це нагадало про дитинство, в якому познайомився з творами цього метра. Ні, це була не перша книга, яку я прочитав. А про таке написання прізвища я дізнався вже з книг видавництва "Сєвєро-Запад", а точніше то була книга "Дев'ять принців Абмера". Як давно то було. І досі згадую, як я якийсь час думав, що Желязни та Зілазні то різні автори.
Якщо повернутися до цієї книги, то важко сказати коли саме я прочитав її вперше. І те, що я зараз її прочитав знову мені навіть не нагадає те, який раз за ліком я її перечитую. Ні, я не можу сказати, що вона так сильно мене захоплює, що я постійно її перечитую, адже українською я прочитав її вперше. І в цьому є великий плюс, але і великий мінус. Українською вона не видавалася, але друкувалася в журналі "Всесвіт" (до речі чудовий був журнал, який я іноді читав в бібліотеці, так як додому його не давали )) і коли пірати відсканували твір звідти вони не привели його до людського вигляду і це трішки псувало відчуття від читання, хоча чудовий переклад все це і згладжував. А чому все таки вирішив її перечитати? А я й сам не знаю. Знаю точно, що мова тут була другим фактором, який змусив мене взятися за неї. Другим, але саме тим, який і переважив в виборі. А першим стало те, що я захотів почитати якісну фантастику, але не міг вибрати що саме взяти читати. Взагалі помітив, що в нас зараз переважають книги російських фантастів, а авторів із далекого зарубіжжя я майже і не знаю. Хоча це і не стосується фентезі, яке перекладається регулярно. Правда не на українську...
Чудова книга, яка складається з наукової фантастики та трішки фентезі, а на додачу вона розбавлена філософією та певною соціальністю. А ще я зрозумів, що для її читання все таки потрібно мати трішки знань про філософію та релігію. Зовсім трішечки, але саме ці знання допоможуть глибше осягнути те, що хотів сказати автор. А діалоги "богів" - тут можна знайти і філософські думки, і софістику, і навіть трішки знайти те, над чим хочеться подумати. Але не те, про що говорити хочеться.
Читаючи її я згадав, що саме мені нагадували трилогія Олді "Чорний баламут" - саме "князя світла" Желязни. І хоча то зовсім інша історія, але прочитати її також би радив ).
Ось такі от пироги маляти. Все таки пора повернутися до старої доброї фантастики, яка місцями не менш актуальна нашому сьогоденню. Адже там приділяли буде багато уваги не лише технічним питання, а й соціальним та філософським. Це не остання книга із мого минулого, яку я прочитав знову, але , мабуть, ця стане тією першою, завдяки якій я згадаю все те якісне, що читав в дитинстві. В дитинстві, де знайти якісну фантастику було дуже проблемну.
PS приймаю поради з приводу сучасної фантастики )))
Коментарі
Дописати коментар