Не пам'ятаю, як правильно називається той ефект, коли очікування зашкалює, а рівень якості події стрімко летить униз каменюкою з високої гори. У книжковому світі Літакцент навіть премію таку видає авторам книжок, що не виправдали очікування. Так сталося, принаймні у мене, на творчій зустрічі із високотитулованою і страшенно відомою письменницею сучасності Оксаною Забужко.
Зал переповнений, люди в очікуванні, і, мені здалося, наче під кайфом. Щойно жінка зайшла в зал (після певного запізнення, бо "журналісти допитували") її зустріли оплесками. Люди навіть встали. Майже всі, окрім тієї маленької кількості осіб, які не дуже зрозуміли, що сталося.
Традиційно, почалася розмова з аудиторією. Чого приїхала авторка, яку книгу привезла, що лежить в основі твору. Дивними маніпуляціями зі словами пані Забужко завела присутніх у такі нетрі, що самостійно із них не вибратися. Хіба абстрагуватися й не слухати. Що я і зробила. Однак постійно слух різало якесь зневажливе ставлення, мовляв ви - Шевченків край - так мало знаєте про нього. А я ось монографію пишу. Ви - 2 години їзди від Києва, а книги до вас не доходять. І презентація книги вже не презентація, бо всі її побачили, крім вас. А книгарні у вас хоч є? Точно? Не переконали.
До кінця зустрічі не відбула. Не витримала. Зрозуміла, що цей творчий вечір не настільки творчий, наскільки самоствердний. Каюсь, не читала. А після цього й не читатиму. Є різні письменники, з різною аудиторією читачів і своєю планкою інтелектуального приготування твору. Буває, зустрінешся з автором, якого ніколи не читав, і так надихнешся, так зарядишся цією любов'ю до слова, що аж сяєш від радощів зсередини. А тут - лише закортіло у душ. Змити із себе залишки ілюзій і очікувань. Усе ж реклама й маркетинг творять дива.
Невідома Черкаська Галка
PS від СК Особисто мене не було на цьому заході. Не мій формат. Та й відвідувати захід пані Забужко, після того, як вона обізвала дописи багатьох шанованих людей у фейсбуці "шлюбним танком бабуїнів" бажання не було. Але було цікаво дізнатися враження тих, хто там був. Зарані зазначу, що думка суб'єктивна, але має право на життя. Єдине про що шкодую - що немає тут тієї частини, коли пан Булатецький вирішив висловитися. То мало було б бути цікаво та весело.
Сподіваюся, що дописи від цієї невідомої "Галки" будуть тут з'являтися періодично. Висвітлюючи різноманітні заходи в Че ;)
Коментарі
Дописати коментар