Давно Невідома
Черкаська Галка не вилітала на події. То замело, то залило, то знеструмило.
Зимувала так, ніби востаннє, їй-Бо. Звісно, тішили і душу, і саркастичний мозг
фестивалі як-то зимовий «Гайдафест», концерти там усілякі, зустрічі з авторами
відомими й не дуже. Проте не залишили надто сильного сліду в душі, нє. Місто
пульсувало дивними відбраціями, що й аналізувати прискіпливо нічого. Проте,
спраглу душу прабуділі бльогєри. Інакше, по-людські і без граматичних помилок,
цих людей назвати не можу.
Експерти з усіх
усюд і галузей, фахівці із блогінгу, харчування, візажу, юриспруденції і навіть
із правильного прибирання екскрементів за домашніми улюбленцями. Всьо, шо
думаєш непосільнім думанням – всьо пиши у ФБ, інсту, тві і, господи прости, в
усі дірки й закутки бездонної мережі Інтернет. Ну, а що – все стерпить. Мережа –
так, а ми? Галка, власне, вже ледь витримує, трясця.
Куди не плюнь,
не гавкни й не каркни – скрізь бльогєри, які, до всього, ще й не просто
блогують, а ще й навчають інших нестеп робити те ж саме. Про якість цього
навчання скаже Галка так: із роси і води, від джерел до джерел, що довший
тренінг у часі, то більше майбутні бльогєри заплатять уже чинним професорам
бльогєрської науки. Боротися за лайки, владарювати коментарями, писати і
навіть, о моя мігрене, у прямі ефіри – ці бльогєри можуть усьо.
Створювати
ботів, вести бізнес сторінку для себе, а особисту – для бізнесу, робити підміну
понять зі справжнього щирого й відвертого блогу про наболіле й суб’єктивне на «фахову
думку» новоствореного медійного лиця про все на світі, що там тому бльогєру
думається. «Пишіть і денно, і ночно, наповнюйте ночви просторів соціальних
мереж своїми “знаннями”, подавайте голос – вас почують» – лунають маніфести з
усіх сторінок, чиїх підписників ледь перевалило за 300. Тьфу, розвелося, як
тарганів і не потруїш їх нічим.
Галка вже з
горя, перехрестившись, утекла із ФБ. Тимчасовий прихисток знайшла в твіттері.
Сидить собі в куточку, споглядає. Нє, не блогєр я. Не розказую людям, яким
туалетним папером підтиратися, аби не заробити геморою, не вчу надокучати
мєсним акулам пера, не свічу своїм блогерсько-янгольським обличчям.
Не бльогєр – і Слава
Господу Богу! Бо то ж ні часу в добі, ні нервових клітин жодного мозку не
вистачить, аби цілодобово продукувати ахінєю. Нє, перед тими, хто всю цю ахінєю
у Черкасах замутив, знімаю капелюха (якби він у мене був, канєшн). Так розвести
народ і підняти хвилю давно замучених мовчанням ще треба вміти.
Однак, добра
Галка підкаже вам, шо робить. У кого нервова сістєма по-крєпше й хто емігрувать
нікуди не желає. Бачите таргана, тьфу – бльогєра, заходите на його сторінку і
відписуєтеся. «Не стежити» є така функція. Як і це не допоможе і тарган пролізе
через когось із друзів, видаляйте. На крайняк – забанити. Але то вже дуже
жосткі мєри.
І раді всього
святого й не дуже, просить, молить і стає Галка на коліна. Женіть навіть думку
стати бльогєром, бо заклюю до смерті!
Невідома Черкаська Галка
2222
ВідповістиВидалити